Досвід роботи

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

      Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Характерною особливістю цього періоду розвитку педагогічної освіти є пошук нових змісту, форм, методів і засобів навчання; розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження освітніх інновацій на засадах сучасної філософії освіти. Найбільш ефективними шляхами реалізації даного питання є застосування інтерактивних методів навчання, які є актуальними для сучасної освіти, та виступають  ґрунтовною складовою у формуванні компетентної особистості учня як громадянина демократичного суспільства.

Розробку елементів інтерактивного навчання   можна знайти у працях В.О.Сухомлинського, учителів-новаторів 70—80-х років (Ш.Амонашвілі, В.Шаталова, Є.Ільїна, С.Лисенкової та ін.), теорії розвивального навчання. У Західній Європі  групові форми навчальної діяльності активно розвивалися і удосконалювалися. Наприкінці XX ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи, де їх використовують при викладанні різних предметів від молодшого шкільного віку до старшого.

Проблема застосування інтерактивних методів навчання досліджувалась також у роботах А. Панченкової, Л. Пироженко, О. Пометун, М. Скрипник та ін.

З власного досвіду роботи хочу зазначити, що інтерактивні методи навчання є найбільш цікавими і ефективними. Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження.

    Під час інтерактивного навчання учні вчаться спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

   Інтерактивне навчання - це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

  Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія у парах і мікрогрупах. Діти демонструють вміння мислити, спілкуватися; в них формується самостійне критичне мислення; розвивається вміння аналізувати, порівнювати, оцінювати. Учні не тільки помічають недоліки у чужій роботі, а й відшукують позитивні моменти, аналізують їх. Також вчаться критично оцінювати та аналізувати результати своєї роботи. Саме тому вже третій рік працюю над проблемним питання «ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ».

    У сучасній освіті методистами та вчителями-практиками розроблено чимало форм інтерактивного навчання. Найбільш відомі з них «Мозкова атака», «Мікрофон», «Акваріум», «Незакінчене речення», «Прес», «Два-чотири-всі разом», «Дерево речень», «Ажурна пилка»

Використовуючи ці форми навчання у своїй практиці, я неодноразово переконувалася в тому, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу.

 Наша  професія вимагає постійного творчого пошуку. Сьогодні кожний педагог шукає нові ефективні шляхи удосконалення навчального процесу, підвищення зацікавленості учнів в навчанні та зростанні їх успішності. Після кількох старанно підготовлених уроків з використанням інтерактиву я відчула, як змінилося до мене ставлення учнів, а також сама атмосфера в класі. І це є додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями й підштовхує до створення нових форм організації уроку.

Наведу приклади використання інтерактивних методів, які я практикую у своїй роботі й вважаю їх найбільш продуктивними й цікавими для дітей.

Спочатку почала використовувати прості інтерактивні технології: роботу в парах, роботу в малих групах, «мозкова атака» тощо. Поступово  впроваджувала технології, прийоми, щоб і я, і учні звикли до них. Але перш за все проводила з учнями особливе організаційне заняття, де разом із ними обговорили правила роботи у класі.

  Так, на уроках читання, починаючи з 2-го класу учні працюють в парах під час словникової роботи. Слова подані в два стовпчики. Перший стовпчик читає учень першого варіанту, а інший  слідкує за правильністю читання (виступає в ролі учителя), потім обмінюються ролями. Роботу в малих групах пропонувала для вирішення складних проблем, що потребували колективного розуму, коли завдання вимагало спільної, а не індивідуальної роботи. Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності.

   Найпоширенішою технологією ситуативного моделювання в початкових класах вважаю розігрування ситуацій за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»). Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення. Тому на практиці досить часто планую роботу в групах. Зауважу, що учням дуже подобається саме ця технологія навчання та інсценування епізодів прочитаного.

     Під час розчитування я  застосовую гру «Піраміда». На мою думку, дуже корисними є спеціальні ігри на розвиток пам’яті, вироблення стійкої уваги: “Засічка – кидок» (при слові «кидок» всі починають читати на максимальній швидкості, «засічка» - читання зупиняється), «Відгадай» (вибіркове читання), «Хвиля» ( починають читати у довільному темпі вголос, поступово збільшують силу голосу, доходять до вершини і починають зменшувати). Є ігри, які я використовую для читання в парах: «Луна або Папуги», «Вовчик і Зайчик». Одне речення читає один учень, а друге – інший. Потім читання повторюється знову. Під час читання одним учнем другий уважно стежить за правильністю.

В процесі ознайомлення дітей з ліричним жанром я користуюся різноманітними ігровими прийомами, які сприяють розвиткові умінь слухати, говорити і читати, дозволяють формувати уявлення учнів про віршовану форму, риму, систематизувати читацький кругозір, характеризувати авторів творів, що вивчаються, набувати досвід широкого розучування віршів. Так, при знайомстві з римою використовую гру «Схожі хвости» ( мишка – кішка, книжка, доріжка ...). Користуючись прийомом «Віднови вірші на основі рим», я практично знайомлю дітей з римою.

    В своїй роботі значну увагу приділяю вивченню прислів'їв та приказок. Пропоную учням майже на кожному уроці читання та української мови пояснити значення, розкрити зміст одного-двох прислів'їв. Наприклад, при аналізі змісту прислів'я "Життя наше, як павутина" діти дали пояснення:

- Як павучок обережно йде по павутинці, так і людина повинна бути обережною в житті.

- Іноді людина так заплутається в своїх справах, вчинках, як павук у павутині.

- Життя людини може несподівано обірватися, як ниточка у павутині.

Це дає дітям змогу зрозуміти зміст вислову, пояснити і встановити причинно-наслідкові зв'язки, розширити словниковий запас, вчить їх аналізувати ситуацію.

  На уроках української мови неодноразово використовувала інтерактивний прийом «Навчаючись – учусь». Такий вид навчальної діяльності надає можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим однокласникам під час уроку.

Дітям дуже подобається гра «Засадимо грядку», яку використовую для написання словникового диктанту. Під час перевірки вивішую на дошці правильно написані слова, учні обмінюються зошитами і починають «Виполювати бур'янці» (виправляти помилки, пояснюючи один одному орфограми на цю тему. На даному етапі використовую технологію «Створення ситуації успіху»: «У кого грядочки чисті - Молодці! У кого були помилки -наступного разу засаджуйте старанно і не допускайте, щоб на ній зріс бур'ян!»

  Вивчаючи спільнокореневі слова, я пропоную дітям гру «Лото». Кожен учень має картку, розкреслену на шість клітинок. У кожній клітинці різні слова. Вчитель-ведучий має набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти аналізують оголошений корінь слова, виділяють в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той, хто найперший закриє слова. Під час опрацювання правил на уроках української мови впроваджую гру «Знайди ознаку».

 Ігри на уроках математики я використовую для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних, графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. На уроці пропоную пограти « Магазин». «Продавець» і «Покупець» швидко лічать, а діти стежать за правильністю розрахунків. Так, у грі учні тренуються в додаванні й відніманні. В процесі проведення уроків математики з елементами гри реалізуються ідеї співдружності, змагання, самоуправління, виховання відповідальності кожного за результати своєї праці, формується мотивація навчальної діяльності й інтерес до предмету.

Під час проведення ігор «Математичний струмок», «Зроби рівними», «Закінчи логічний ряд» формую обчислювальні навички, вчу доводити своє міркування.

Навчаючи учнів логічно мислити, аналізувати, виділяти головне, робити висновки я враховую і те, що не всі школярі однакові за рівнем розвитку мислення, уваги, вмінням слухати і виконувати завдання. Вдало підібрані ігри допомагають мені зацікавити учнів щодо виконання будь-якого завдання.

       На уроках математики  використовую і спортивні ігри, і гімнастичні . Заздалегідь готую картки з прикладами і відповідями. На одних картках відповіді правильні, а на інших неправильні. Я по черзі показую картки, а учні у відповідь роблять певні рухи (при правильній відповіді – руки вгору, при неправильній – руки вперед).

      На уроках природознавства, я у світі, основ здоров’я, читання, образотворчого мистецтва мої учні дуже люблять  виконувати творчі завдання, одним із яких є застосування техніки малювання пластиліном.  Пластиліновий живопис стає для них новим способом висловлювати свої думки, фантазії, стає хорошим фундаментом для подальшого розвитку їх творчого потенціалу.

    Навчальні уроки для мене та моїх учнів - постійний пошук, спільна праця, в    основі якої довіра та спільне бажання досягнути бажаний результат.

    Працюючи над даною проблемою, я постійно спостерігала за рівнем розвитку в моїх учнів творчих, інтелектуальних та пізнавальних здібностей. Для цього проводила зі своїми учнями бесіди, залучала їх до різних інтелектуальних конкурсів, вивчала продукти творчої діяльності школярів тощо. В результаті я з’ясувала, що в моїх учнів підвищився рівень знань, збільшилась кількість школярів, які охоче беруть участь в інтелектуальних конкурсах, у міжособистісних стосунках серед членів класного колективу я також спостерігаю збільшення гуманних, позитивних вчинків.

В. Сухомлинський писав, що кожна  нормальна дитина іде в школу з вогником в душі, а завдання педагога цей вогник підтримати, щоб він не згас. Тому постійно шукаю відповіді на питання:

–       Як не погасити вогник цікавості дитини, а розпалити справжній факел?

–       Як навчити дитину вчитися?

–       Як уникнути пасивності учнів на уроках?

–       Як «свій» урок зробити «їхнім» уроком?

–       Як учительське «треба» перетворити на учнівське «хочу».